129:1 ¶ Пісня прочан. Багато гнобили мене від юнацтва мого, нехай но ізраїль повість!

129:2 Багато гнобили мене від юнацтва мого, та мене не подужали!

129:3 Орали були на хребті моїм плугатарі, поклали вони довгі борозни,

129:4 та Господь справедливий, Він шнури безбожних порвав!

129:5 ¶ Нехай посоромлені будуть, і хай повідступають назад усі ті, хто Сіона ненавидить!

129:6 Бодай стали вони, як трава на дахах, що всихає вона, поки виросте,

129:7 що нею жмені своєї жнець не наповнить, ані оберемка свого в'язальник,

129:8 і не скаже прохожий до них: Благословення Господнє на вас, благословляємо вас ім'ям Господа!