4:1 ¶ Ось тому, мавши за милосердям Божим таке служіння, ми не тратимо відваги,

4:2 але ми відреклися тайного сорому, не ходячи в хитрості та не перекручуючи Божого Слова, але з'явленням правди доручуємо себе кожному сумлінню людському перед Богом.

4:3 Коли ж наша Євангелія й закрита, то закрита для тих, хто гине,

4:4 для невіруючих, яким бог цього віку засліпив розум, щоб для них не засяяло світло Євангелії слави Христа, а Він образ Божий.

4:5 Бо ми не себе самих проповідуємо, але Христа Ісуса, Господа, ми ж самі раби ваші ради Ісуса.

4:6 Бо Бог, що звелів був світлу засяяти з темряви, у серцях наших засяяв, щоб просвітити нам знання слави Божої в Особі Христовій.

4:7 А ми маємо скарб цей у посудинах глиняних, щоб велич сили була Божа, а не від нас.

4:8 ¶ У всьому нас тиснуть, та не потиснені ми; ми в важких обставинах, але не впадаємо в розпач.

4:9 Переслідують нас, але ми не полишені; ми повалені, та не погублені.

4:10 Ми завсіди носимо в тілі мертвість Ісусову, щоб з'явилося в нашому тілі й життя Ісусове.

4:11 Бо завсіди нас, що живемо, віддають на смерть за Ісуса, щоб з'явилось Ісусове в нашому смертельному тілі.

4:12 Тому то смерть діє в нас, а життя у вас.

4:13 Та мавши того ж духа віри, за написаним: Вірував я, через те говорив, і ми віруємо, тому то й говоримо,

4:14 знавши, що Той, Хто воскресив Господа Ісуса, воскресить з Ісусом і нас, і поставить із вами.

4:15 Усе бо для вас, щоб благодать, розмножена через багатьох, збагатила подяку на Божу славу.

4:16 Через те ми відваги не тратимо, бо хоч нищиться зовнішній наш чоловік, зате день-у-день відновляється внутрішній.

4:17 Бо теперішнє легке наше горе достачає для нас у безмірнім багатстві славу вічної ваги,

4:18 коли ми не дивимося на видиме, а на невидиме. Бо видиме дочасне, невидиме ж вічне!