27:1 ¶ І Йов далі вів мову свою та й казав:

27:2 Як живий Бог, відкинув Він право моє, і душу мою засмутив Всемогутній,

27:3 і як довго в мені ще душа моя, і дух Божий у ніздрях моїх,

27:4 неправди уста мої не говоритимуть, а язик мій не скаже омани!

27:5 Борони мене, Боже, признати вас за справедливих! Доки я не помру, своєї невинности я не відкину від себе,

27:6 за свою справедливість тримаюся міцно, й її не пущу, моє серце не буде ганьбити ні одного з днів моїх,

27:7 ¶ нехай буде мій ворог немов той безбожник, а хто повстає проти мене як кривдник!

27:8 Яка ж бо надія лукавому, коли відірве, коли візьме Бог душу його?

27:9 Чи Бог вислухає його крик, коли прийде на нього нещастя?

27:10 Чи буде втішатися він Всемогутнім? Буде кликати Бога за кожного часу?

27:11 ¶ Я вас буду навчати про Божую руку, що є у Всемогутнього я не сховаю,

27:12 таж самі ви це бачили всі, то чого ж нісенітниці плещете?

27:13 Така доля людини безбожної, це спадщина насильників, що отримають від Всемогутнього:

27:14 Як розмножаться діти його то хіба для меча, а нащадки його не наситяться хлібом!

27:15 Позосталих по нім моровиця сховає, і вдовиці його не заплачуть...

27:16 Якщо накопичить він срібла, немов того пороху, і наготує одежі, як глини,

27:17 то він наготує, а праведний вдягне, а срібло невинний поділить...

27:18 Він будує свій дім, як та міль, й як той сторож, що ставить собі куреня,

27:19 він лягає багатим, та більше не зробить того: свої очі відкриє й немає його...

27:20 Страхіття досягнуть його, мов вода, вночі буря украде його,

27:21 східній вітер його понесе і минеться, і бурею схопить його з його місця...

27:22 Оце все Він кине на нього, і не змилосердиться, і від руки Його мусить той спішно втікати!

27:23 Своїми долонями сплесне над ним, і свисне над ним з свого місця...