5:1 ¶ Ану клич, чи є хто, щоб тобі відповів? І до кого з святих ти вдасися?

5:2 Бо гнів побиває безглуздого, а заздрощі смерть завдають нерозумному!

5:3 Я бачив безумного, як він розсівся, та зараз оселя його спорохнявіла...

5:4 Від спасіння далекі сини його, вони без рятунку почавлені будуть у брамі!

5:5 Його жниво голодний поїсть, і з-між терну його забере, і спрагнені ось поковтають маєток його!

5:6 ¶ Бо нещастя виходить не з пороху, а горе росте не з землі,

5:7 бо людина народжується на страждання, як іскри, щоб угору летіти...

5:8 А я б удавався до Бога, і на Бога б поклав свою справу,

5:9 Він чинить велике та недослідиме, предивне, якому немає числа,

5:10 бо Він дає дощ на поверхню землі, і на поля посилає Він воду,

5:11 щоб поставить низьких на високе, і зміцнити спасіння засмучених.

5:12 Він розвіює задуми хитрих, і не виконують плану їх руки,

5:13 Він мудрих лукавством їх ловить, і рада крутійська марною стає,

5:14 вдень знаходять вони темноту, а в полудень мацають, мов уночі!...

5:15 І Він від меча урятовує бідного, а з міцної руки бідаря,

5:16 і стається надія нужденному, і замкнула уста свої кривда!

5:17 ¶ Тож блаженна людина, яку Бог картає, і ти не цурайсь Всемогутнього кари:

5:18 Бо Він рану завдасть і перев'яже, Він ламає й вигоюють руки Його!

5:19 В шістьох лихах спасає тебе, а в сімох не діткне тебе зло:

5:20 Викупляє тебе Він від смерти за голоду, а в бою з рук меча.

5:21 Як бич язика запанує, сховаєшся ти, і не будеш боятись руїни, як прийде вона.

5:22 З насилля та з голоду будеш сміятись, а земної звірини не бійся.

5:23 Бо з камінням на полі є в тебе умова, і звір польовий примирився з тобою.

5:24 І довідаєшся, що намет твій спокійний, і переглянеш домівку свою, і не знайдеш у ній недостатку.

5:25 І довідаєшся, що численне насіння твоє, а нащадки твої як трава на землі!

5:26 І в дозрілому віці до гробу ти зійдеш, як збіжжя доспіле ввіходить до клуні за часу свого!

5:27 Отож, дослідили ми це й воно так, послухай цього, й зрозумій собі все!