16:1 ¶ А Йов відповів та й сказав:

16:2 Чув я такого багато, даремні розрадники всі ви!

16:3 Чи настане кінець вітряним цим словам? Або що зміцнило тебе, що так відповідаєш?

16:4 І я говорив би, як ви, якби ви на місці моєму були, я додав би словами на вас, і головою своєю кивав би на вас,

16:5 устами своїми зміцняв би я вас, і не стримав би рух своїх губ на розраду!

16:6 ¶ Якщо я говоритиму, біль мій не стримається, а якщо перестану, що відійде від мене?

16:7 Та тепер ось Він змучив мене: Всю громаду мою Ти спустошив,

16:8 і поморщив мене, і це стало за свідчення, і змарнілість моя проти мене повстала, і очевидьки мені докоряє!

16:9 Його гнів мене шарпає та ненавидить мене, скрегоче на мене зубами своїми, мій ворог вигострює очі свої проти мене...

16:10 Вони пащі свої роззявляють на мене, б'ють ганебно по щоках мене, збираються разом на мене:

16:11 Бог злочинцеві видав мене, і кинув у руки безбожних мене...

16:12 Спокійний я був, та тремтячим мене Він зробив... І за шию вхопив Він мене й розторощив мене, та й поставив мене Собі ціллю:

16:13 Його стрільці мене оточили, розриває нирки мої Він не жалівши, мою жовч виливає на землю...

16:14 Він робить пролім на проломі в мені, Він на мене біжить, як силач...

16:15 Верету пошив я на шкіру свою та під порох знизив свою голову...

16:16 Зашарілось обличчя моє від плачу, й на повіках моїх залягла смертна тінь,

16:17 ¶ хоч насильства немає в долонях моїх, і чиста молитва моя!

16:18 Не прикрий, земле, крови моєї, і хай місця не буде для зойку мого,

16:19 бо тепер ось на небі мій Свідок, Самовидець мій на висоті...

16:20 Глузливці мої, мої друзі, моє око до Бога сльозить,

16:21 і нехай Він дозволить людині змагання із Богом, як між сином людським і ближнім його,

16:22 бо почислені роки минуть, і піду я дорогою, та й не вернусь...